Хресна Дорога Ненародженої Дитини

                                          Стація 3 Перше падіння

О Боже,та це ж божевілля,

Та чи спасуся від падіння,

Хоч моя мати завжди плаче,

І сліз мабуть ніхто не бачить,

                                                      Але ж для мене це ридання,

                                                      Мабуть і є хрестом конання

                                                     Несу його і також плачу,

                                                     Невже я світа не побачу?

Я її не побачу матір рідну,

В роздвоєнні думок теж бідну,

Сльози її мене теж понять,

Її душу мою безвинну зрадять,

                                                           Я мов зоря, що на світанні,

                                                          Не встигну дати світло раннє,

                                                          Я мов свіча,що тихо зтліє,

                                                         Як вмру,хто ж тому порадіє,

Лікар вдіває білі шати,

Знов йде матусю намовляти,

Йому не соромно вбивати,

Мені готує шлях до страти,

                                                        Чи плакать Боже,чи кричати,

                                                        Як мені треба захищатись,

                                                        Що ще зробить в утробі можу,

                                                        Чим собі сам, я допоможу,

Ти ж мамі поможи піднятись

Й до злих пород не прислухатись,

Й не вбить життя моє безвинне,

Як вмру,душа ж у ній зачине,

                                                          Вони тільки й думають як би зіпхнути її

                                                          з висоти,вони полюбили неправду,

                                                          благословляють своїми устами в

                                                          своїми устами,в своїму ж нутрі проклинають

                         Псалом 61

Стація 4

Коли ти Христе йшов вмира?

Йшла коло Тебе Божа мати,

Й життя,Тебе,хтіла дати,

Й Дитя своє не дать розпясти.

                                                        А я ніколи не  зустріну,

                                                        Її одну,єдину,рідну,

                                                        Я її пробачу свою зраду,

                                                        Невже як вмру,то буде рада,

Чим завинив я, Божий Сенс,

Невже помру ось так безвинно,

Я вже в утробі,сиротино,

Бо я не бажана дитино,

                                                        Росту з хвилини, на хвилину,

                                                        Немов по стежці страти мину,

                                                        Немов несу хрестна Голгофу,

                                                        Йду на свою Хрестну Дорогу,

Я ще надіюсь,народитись,

Щоби всміхатись й веселитись,

І ще,що скажу Слава Богу,

Що мама вчуда заплачу

                                                      Й буде моє серденько битись,

                                                      Й душа в мені буде світитись,

                                                      Та де там,й ніч несе тривогу,

                                                      Не чує мама засторогу.

Хоч й плаче,але хоче вбити,

І злих думок вже спинити,

Боже,дай сил їй врозумитись,

ЇЇ в серце своїм,з Тобою стрітись