Хресна Дорога Ненародженої Дитини

                                               Стація 6

Я маю Вероніку теж свою,

Це подруга моєї мами,друже.

Що мала  вмру в Господа  тверду,

Можливо вмовить маму,допоможе,

                                                                  Й напевно мою маму в розумить,

                                                        Що відправить мене на смерть не зможе

                                                        І дасть мені свідомо право жить,

                                                        І свою душу не загубить тоже,

Може мене в собі почне любить,

І їй до мене буде небайдуже,

Може зійде на неї просвітління мить,

Може подруга мами допоможе,

                                                            О Боже,серденько в мені щемить,

                                                            Я відчуваю передсмертні муки,

                                                            Невже матусі серце не болить,

                                                            Допоможи мій Боже в час розлуки

Бо мати вже над прірвою стоїть,

Вона мені й наралі вбити хоче,

Її подруга правду все твердить,

Що я людина,від зачаття,й чуть не хоче,

                                                                           Що Бог їй в нагороду дав дитя,

                                                                           Їй дарував дар й гідність материнства

                                                                           Але вона до слів тих,мов глуха чи каліцтва

                                                                         Я повний вдячності цій Вероніці теж

                                                           За те що захищає моє право жити,

                                                           Допоможи їй Боже нести хрест

                                                         Що міли нею її дати дорожити