Хтось когось!

Кобилянська й Українка

Ми як ті, хто "хтось" створив.

Листувались, начебто, усе життя,

А бачились так мало... цей момент усіх здивив.

Метро старе́ - поза очима,

Що згорали в світі дня.

Одна дівчина підійшла, спитала:

"Дайте номер, напишу Вам я."

Товпи людей, що йдуть кудись,

А хтось когось кохає.

Цей хтось вже не біжить,

Він цю любов приймає.

До себе: в серце, в душу, в розум,

У waffen, що інші накривають.

Листуйся серденько, до мене,

Колись ще хтось когось згадають.