Хтось стеблом увіткнув троянду колючу

Хтось стеблом увіткнув троянду колючу

В менш чарівне серце — пробив його наскрізь

І як на цвіт поглянути захочу

Чую шепіт кровний: "Благаю, зупинись"

А ті пелюстки такі чудові, пурпурові

І як ж не глянути хоч на однесеньку із них?

Це все краса, а вона підвласна змові

Тож стережися їх, неначе всіх чужих

Якщо ж не терпиться тобі поглянути на квітку

Шукай у тих, в кого вона ще досі на цвіту

Та якщо на клумбі буваєш лише зрідка

Шукай зеркальце на власную біду.