Хвилі

By Володимир Каразуб (Карий)

Хвилі

Written 2024-04-21 - 2024-04-21

І слова, наче, хвилі, хвилі,

Гойдаються, хвилі, мов коми,

І скільки, любові, за ними,

І скільки, іще, невідомих.

І скільки, безмовних, схлипів,

У цьому, голодному, морі,

І лякає, не те, що квилить,

А те, що, не може, промовити.

Про те, що, розходяться, долі,

Не тому, що, не можуть, прижитись,

А про те, що, по суті, самотні,

І не хочемо, в цьому, признатись, ми.

Нам, потрібні, простори, межі,

Де міста, галасливі, й парки,

Щоб, дивитись, із власної, вежі,

Щоб, не бачити, й відволікатись.

Щоб, торкатися, неба, лиш, подумки,

Безголосим, глухим, молінням,

І ковтати, слова, наче, полум’я,

Обпікаючи, все, піднебіння.

Говорити, торкаючись, вічного,

Що, любов, не знаходить, витоки,

Що, єдиним, її, засвідченням,

Буде, риба, яку, не виловити.

21.04.2024