ХВИЛЯ Й КОРОЛЕВА-НІЧ

Була́ такою хвиля уночі,

Вона над водним плесом здійсняла́ся,

Скупався місяць у такій красі,

Його цілунку, звісно, віддала́ся.

В обіймах ночі місяць і вона,

Її вуаль розкрив красиво вітер,

Підда́лась їм тепер вона сповна́,

Й розсипала краплина, наче квіти.

Все водне плесо стихло в тую мить,

На ту красу лиш мовчки споглядало,

Краплина кожна зорями блищить,

Все від краси аж подих тамувало.

Ця ніжна хвиля з віялом-хвостом

У зоряному сяйві вся іскриться,

Красиве розпускання і підйом,

В обі́йми вітру легко віддається.

Така краса бува серед води,

Так дивовижно хвиля виринає,

Та через мить збере́ свої́ сліди,

Свій пишний хвіст і стрази заховає.

Красива хвиля й королева-ніч,

Не кожному це бачити тала́нить,

Зустрілись серед пле́са віч-на ві́ч…

Така краса чарує і дурманить.

14.01.2022 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2022

Свідоцтво про публікацію №122011407787