Кінець епохи

Кінець епохи зустрічають світлом,

що сяє від килиму смолоскипів,

бо йдуть палити, йдуть без скрипів,

і нищать все, що в серці квітло.

Вони не животять старих, ні діток,

їх меч впивається у горло, як у масло,

і свічка у руках вже згасла

від свисту гарди, замість квіток.

Вже ржавіє й тупіє лезо,

багряне й кровію полите,

і серце, що, тілами хоч накрите,

пульсує в пальцях гордо і тверезо.