*** Кінець *** (rework)

Я відчуваю близькість миті,

Коли застигне в серці кров.

Де спогади про Вас розбиті,

І як побачу сонце знов.

Давно не знає болю тіло,

А розум лиш притуплює печаль.

Бо перед мною нове діло,

Дивитись не назад, а в даль.

Надіюсь що я знову встану,

І з лиха цього продерусь.

Не стану слухати обману,

Й на Ваші очі більш не поведусь.

Ваш погляд, він такий пустий,

Хоч посмішка є на вустах.

Бо ліс самоомани загустий,

Загинув в ньому щастя птах.

Ніби ранковий дим зійшов,

Заграв у небі правди голос.

Зник зрадництва густий покров,

Тепер я бачу світла колос.

Піднесення такого ще не знав,

І очі, щоб дивитися не треба.

Було щось схоже, доки я не впав,

Сп’янів від дивної потреби.

Думки мої вже майже чисті,

Зникає цей невиправданий сум.

І за спиною вже тернистий,

Соромницький багровий шум.

Залишити б ці злоті гори,

Й закривши вуха промайнуть.

Чимдуж податись на простори,

Де біди мене не знайдуть.

Я знаю, що таким більше не буду –

Залитим смутком без вини.

Лілове світло мрії не забуду, –

Вбирає розум з посмішками сни.

І от, вже майже біля мене,

Та мить коли мій розум підлетить,

Зупиниться вся кров у венах,

І голос тихий ніжно прихистить.

.

Як зробить тіло свій останній подих,

І зникне зло з усіх сердець,

Відчують вії легкий протяг.

Це лиш початок! Не кінець!

27.03.14 

©

#O_B_S_E_R_V_A_T_O_R_I_A