КІНЕЦЬ СТОРІЧЧЯ

Хвилини бігли по годиннику, як діти,

Що розлітаються так весело й яскраво.

І їм нема куди тепер себе подіти,

Бо для хвилин рука з годинником – оправа.

Без окулярів не розгледіти секунди,

Не відтворити попереднє. І майбутнє

Чомусь сказало, що його тепер не буде,

Бо знову травень загубивсь в німому грудні.

Карпати плакали мовчазним тихим снігом;

Він тік по скелях переконаною ніччю.

Нема чим дихати: повітрям стала крига.

Час зупинився? Так: закінчилось сторіччя.

24.12.1999