КІНЕЦЬ ВЕСНИ

Ще трохи і смагляве Літо наскоком прибіжить до нас,

Бо, до фіналу вже підходить Весни благословенний час!

О люба, подружко весняна! На тебе ж, так чекали ми!

Коли, весь світ стогнав в лещатах морозно-лютої Зими!

Була ти сонна й нерішуча, блукаючи поміж снігів,

Допоки перший промінь сонця твоє серденько пробудив.

Ми з насолодою відчули м"який та свіжий подих твій,

Й заже́вріли у кожнім серці вуглинки сподівань та мрій!

Ти нас вела по тій стежині, де сніг вже танути почав,

Там, де струмочок, непомітно, собі доріжку прокладав.

Й бродили разом ми з тобою по низовинах та ярах,

І щебетав для нас, привітно, пернатий перелітний птах!

Де на проталинах, місцями, в ранковій та сирій імлі,

Маленькі проліски тендітні вклонялись низько до землі.

Ми йшли з тобою далі й далі, де вже прогрілася земля,

Де соковиті зелень-трави вкривали луки і поля!

Де на галявах розкривались, пелю́стки квітів, на очах,

І кожна квіточка, привітно, всміхалась сонцю в небесах!

Де теплий вітерець, грайливо, розкішне гілля колисав,

А ліс, таємно й загадково, зеленим листячком шептав.

Над нами, небо розгортало, свої безкрайні тілеса́,

І з кожним днем, цвіла та зріла, твоя незаймана краса!

А час іде! В повітрі тане, секунд весняних, легіон,

І відбиває такт годинник із кожним серцем в унісон!

Як все змінилося довкола! Цвіте й буяє весь наш край,

Ти, Весно, мила чародійка, нас привела в чарівний Рай!

Нам далі, вже не по дорозі! І вороття назад нема!

Попереду, дорога в Літо, широка, світла та пряма!