Кіно на даху

Сьогодні, в літній вечір, я удома сумувала,

Ти десь у справах, я — у своїх мріях.

Про нас з тобою довго міркувала,

Що нас чека в майбутньому, в моїх надіях.

Дверний дзвінок порушив монотонну тишу.

Відкривши, я побачу за дверима квітів польових букет.

Думки сумні удома вмить залишу,

Й піду з тобою, накинувши на плечі джинсовий жакет.

Ти поведеш мене на дах, ввімкнеш прикольний фільм,

Дістанеш із рюкзака смаколики й попкорн,

І в небі спалахне ще не одна зоря,

Ми засміємося з тобою в унісон.

На екрані розгортається чергова сцена,

А ти мимоволі поглядаєш на мене, очима своїми — пильними.

Вже не завадить у щастя цю мить — ні тривога, й ніяка сирена.

І випадкові дотики рук відчуваються такими щирими

І я зазирну в твої очі, своїми, такими ніжними,

Бо поруч з тобою навіть зорі здаються ближчими.