Кіт і зірка (245)

Я полюбив тебе, як ніжне сяйво неба,

як зірочку, красиву і далеку.

Мені тепер нічого більш не треба,

бо я, мов кіт, що зиркав на лелеку.

Тебе все споглядаю, що є духу,

і думаю про твою лиш красу.

Я ніби іграшка, з любові, щастя й пуху,

щоразу зустрічаючи росу.

На твою вроду можу лиш глядіти,

наблизитись до тебе - мені зась.

Лиш можу споглядати і радіти,

що моя мрія досі не збулась.

Кохання між небесними й земними,

ніяк не поєднається у тан.

Минуть роки, минуть безшумні днини,

а ця любов, мов взведений капкан.