Київ XVI століття

Борщагівка — то була Борщівка,

Харчовий над річкою заїзд.

Там варила борщ вродлива дівка

В щебетанні ластів’ячих гнізд.

Біля комина старий лелека,

Молода тополя при вікні.

А до Києва вже недалеко —

В’їдете на свіжому коні.

Пийте, люди, пийте та борщуйте —

Замочіть, щоб не розсохся віз.

А стомились коні — заночуйте:

Менше буде виплакано сліз.

З’явиться церквиця сіроглава —

Прямо їдь, нікуди не звертай.

А чому вмирає давня слава —

Ти у мене, хлопче, не питай.

Як скривавив землю меч Батиїв —

Все ще по руїнах бродить жах.

Міг би вже й очунять славний Київ,

Та чомусь заснув у споришах.

А чому — збагнути не зумію:

Видно, це пригода не проста…

Помолітесь на Святу Софію,

Що в проломах мохом пороста.

26.05.1981