Клавіатурте

Клавіатурте розум, почуття і волю —

клавіатурте!

Шукайте метрополію свідомого життя.

Собака почуває проміння сонця,

а ти — о чоловіче — ти знаєш блиск

байдужих зорь?

Кінцеві межі кучугурять

і вишкіряються з пітьми,

а там нікчемність: атом — нуль

Куди це вітер так війнув

з пітьми?

Пустіть по тирсі Арімана

свій гострий нюх!

Пізнайте все в віках і над віками.

Майдани в марності загрузли —

у калюжах

…не мітингуйте мій пафос!

Бреде слизька і мрячна осінь.

Ми чули-бачили і вибухи, і морок —

чи то сузір’я мріяли в снігах,

коли по рейках семафорів

пливла зелена

фантазійна

путь?

А сьогодні ваше ізмарагдове слово —

на чорта?

На чорта, коли нема молитви?

Кінь непідкований негідний,

кінь непідкований по брукові не побіжить,

а ми хочемо —

без межі,

д’ех — без межі!

Молимося тобі, невідомість минулого,

сучасного і майбутнього.

Молимося мудрості і віку, і секунди.

бо наша молитва — жага все-всепізнання.

Клавіатурте розум, почуття і волю!

Клавіатурте!.