Клинок

Ти будуєш себе українкою,

а твоя гагаузька кров тремтить під маскою.

Смієшся з мене, бо циганка?

Мій батько — трансильванець, трохи угорець, трохи єврей.

Моя кров — не твоя сцена для глузувань.

Твій сміх — пустий, твоя гордість — фальш.

Ти принижуєш мене, бо не знаєш себе.

Я стою вся як є — і твій ярлик розсипається на порох.

Кожне «ти не така» — це ком у горлі для тебе.

Пам’ятай: мої корені — не твої правила,

моє «я» — не твоя маска.

Ти не суддя, ти — маленький, смішний, і твої слова не зачіпають свободи.

Я йду. І твій сором залишається позаду.