Кобра

Кобра в тіні тихо в’ється,

Хвіст загнувши, очі пильні.

Вона не кличе — вона чекає,

І світ тримає на кінчику хвилі.

Грає рухами, мов у танці,

Кожен жест — непередбачуваний.

Ніколи не знаєш, де кінчається гра,

І де починається небезпека.

Холодна краса і тиша змови,

І серце б’ється швидше, дивлячись.

Кобра — мистецтво, сила й грація,

Тиха, але завжди помітна.