Кого я люблю?

Мене питали — кого я люблю?

І я всміхнулась тихо, не одразу.

Любов не завжди має людську подобу,

Вона живе у вітрі, в полі, в фразах.

Я любила — та зболіла душею,

Бо дещо вмерло, не дійшовши літа.

Ти не зміг мене прийняти зрілою,

Тож хай тебе тримає юність сита.

А я люблю Молдову — землю, де роса

Пахне виноградом і медом акації.

Де серце мовить не словами — очима,

І навіть біль звучить як сповідь нації.

Я люблю край, де тиша співає в горах,

Де вітер носить давні імена.

Бо люди можуть втратитись у спогадах,

А рідна земля — ніколи не зника.