Кохання

By Lyubochka Lungu

Кохання

Written 2026-02-16

Моє кохання — не іскра випадкова,
Не спалах ночі й не гра у слова.
Воно росте тихо, впевнено, знову
Як сонце, що сходить щодня.
Моє кохання — не буря і не крики,
Не ревнощі, що палять до тла.
Воно — це тепло, що живе між нами,
І світиться навіть крізь зла.
Чим більше шуму, тим серце ясніше
Відчуває: ти — мій спокій і дім.
І полум’я це не стає тихіше,
А тільки сильніше з кожним днем.
Не згасне воно — бо не з вітру з’явилось,
Не з примхи, не з гри, не з хвилин.
Воно в мені глибоко оселилось
І б’ється у ритмі з твоїм.

Моє кохання — не шум і не буря,

Не спалах, що гасне в імлі.

Воно — як світанок, що ніжно малює

Тепло на холодній землі.

Воно не кричить, не вимагає,

Не рветься доводити світ.

Воно просто тихо мене огортає

І в серці залишає слід.

І чим більше часу між нами минає,

Тим глибше воно пророста.

Не гасне — а тільки ясніше палає,

Бо в ньому — моя висота.

Моє кохання — це вогонь під шкірою,

Це подих твій біля губ.

Це серце, що б’ється з шаленою силою,

Коли ти торкаєшся рук.

Воно не боїться ні темряви, ні зливи,

Ні слів, що летять навмання.

Бо там, де ти — там мої нерви й мотиви,

Там справжнє моє життя.

І хай навкруги буде вітер холодний —

У нас є свій жар і свій світ.

Моє кохання не стане безплотним,

Во́но тільки сильніше горить.

Моє кохання — не гра і не примха,

Не вибір «аби не самій».

Я серцем обрала свого Тигра,

І він тепер спокій мій.

Коли навкруги хтось шипить або куса,

Мені вже не страшно, повір.

Бо поряд зі мною не крик і не спокуса —

А мудрий і сильний звір.

І чим більше світ намагається тиснути,

Тим більше я знаю одне:

Моє кохання не можна відтиснути —

Воно тільки глибше росте.