Кохаю свого лікаря

Я придумала собі кохання,

Я придумала, де ми разом.

Малювала теплі сценарії,

Де усе було тихо й класно.

Але зараз — думки не там,

Я тримаюся тільки за маму.

Бо здається, що знову щось

Йде не так… і мені нестерпно.

А в душі я люблю його,

Це не вигадка, це — по-справжньому.

Але маму люблю сильніше…

І від цього мені так важко.

Ці сварки, цей шум навколо,

Наче хтось постійно лишній.

Я гублюсь між двох світів —

Де любов і де страх — змішані.

Я не хочу нічого зайвого,

Лише щоб моя мама жила.

А з коханням… воно налагодиться,

Якщо серце ще має тепла.

Бо любити — це не про біль,

Не про втрати і не про страх…

Любити — це сила жити,

Навіть коли все йде не так.