"Коханий мій" /з Ю.Рибчинського/

Щоби ти, коханий мій, не забув мене,

Стану я калиною... Час нас не мине.

Стану гаєм в золоті, квіткою, так, враз,

Щоби ти, найкращий мій, в почуттях не згас.

Щоб у день й увечері ти "нудьги "знав" шал,

Свічечкою тонкою стану між дзеркал;

Ластівкою милою, мавкою весни

Стану, щоб ти, бажаний, бачив мої сни.

Коханий мій, коханий мій...

Буть моїм... - зумій.

Стану в барвах річкою у душі твоїй,

Щоб не зміг від мене йти до зрадливих вій.

Замету доріженьки заметіллю враз

Щоби ти, не зміг любить... з чарами образ.

Щоб піти до іншої, ти не мав підстав

Милий, добрий, ніжний мій, кращий за Христа!

Стану сонця сяйвом я в розума імлі,

Стану ж бо найкращою... - сонцем на землі.

Коханий мій, коханий мій...

Буть моїм... - зумій.

Щоб казковим бачили ми життя удвох,

Стану щастям всесвіту, як звелиш, ти - Бог!

Стану дуже різною, грішною, чи ні...

Щоби ніч, ти святкував у моїм вогні.

Щоби беззавітно все ж, лиш мене любив,

Стану найсвітлішою, чар зібравши вплив...

Зіркою сліпучою, як гроза на Спас,

Щоби не зурочили чорні очі враз .

Коханий мій, коханий мій...

Буть моїм... - зумій.