Квітка кохання

Я квітну у коханні навесні,

Кричу у полі квітів осяйному;

Її я подих чую на спині—

Сміюся, забуваючи про втому.

А час іде, і в сонячному сяйві

У життя-море далечінь пливу.

Я не тону: кудрі мої русяві

Тримає її серце на плаву.

Та повертається художниця-майстриня.

Вона чекає серед мокрих лав,

Коли закриється у тілі тепла скриня

І стане полотном між жовтих трав.

Не встигла осінь, та її сестричка

Приймає гостів зморених усіх.

Тримає вже путами миле личко

Й тремтливий вогник в серцях самітніх.

10.03.2023 р.

@Alisa Vakula