Кохаючи ми забуваємо слова.

Кохаючи ми забуваємо слова.

Мабуть вона та сама королева,

Яку ненавидить аж цілий світ…

А ти кохаєш до остання.

Сказавши все, ми забуваємо одне,

Те саме вибачення щире…

Мабуть, вона тебе мине,

По вулиці, під ліхтарями світла.

Кидаючи, вона не забуває,

Всі ті моменти милі, і та тиша.

I тільки мисль її не покидає:

«У нього вже напевно інша»