Коли бачу тебе,Микито

Люблю тебе, Микито, по-весняному світло,

Без зайвих слів, без зайвих причин.

Як сонце торкається гілок непомітно —

Так ти торкаєшся серця мого зсередини.

Дерева навесні тихо розквітають,

Ніжно, повільно, без зайвих прикрас.

Так само і я розквітаю, Микито,

Коли просто бачу тебе або думаю про нас.

І світ стає теплішим і добрішим,

І на душі спокійно знов і знов.

Бо інколи весна приходить не з квітами —

А з людиною, яку називаєш любов.