“Коли мені не допоможуть вірші”

Коли мені не допоможуть вірші,

То вже не допоможуть лікарі.

У сни свої благословенні й віщі

Я відійду самотньо на зорі.

Тоді прийди, кохана, кроком тіні,

Та серця ти за тим собі не рви,

Що все життя віддав я Україні,

Тобі ж – пучок могильної трави.

Я знаю, мила, це несправедливо,

Та поділить інакше я не міг,

Бо й ця трава – так само вічне диво,

Як дивина найкращих днів моїх.

***