“Коли на кримському базарі”

Коли на кримському базарі

Тебе запродали в гарем,

Ти виплакала очі карі,

І в світ пішла з поводирем.

Воліла нипати сліпою

І жебрати біля церков,

Ніж мав би тішити тобою

Султан свою студену кров.

А нині ти сама в Стамбулі,

Навикла вже до поганьби,

Купця шукаєш на поснулі

Грудей твоїх черстві хліби.

Та я тебе не проклинаю

І непорочності не вчу,

Я тільки сліпну од одчаю,

Бо ти стоїш як сіль вочу.

***