“Коли на землю спадає тиша”

Коли на землю спадає тиша,

коли приморські кручі

затушовує ніч глуха,

Коли близ берега

тільки світло берегового крейсера

та жовчні очі чужих безсонь –

одне море хвилюється,

одне море не може спати,

мов доброволець,

котрий не знає,

як пахне порохом перший бій.

Коли земля повертається від сонця,

ховаючись у тінь капіта –

лістичної сутності тамбережнього материка,

високе небо Аустерліца

чорніє, голубіє, синіє, зеленіє,

а людські очі

виловлюють з цілого спектра,

ніби рибу, впійману на гачок,

окремі кольори.