Коли настане тиха ніч

Коли настане тиха ніч,

Торкнеться спогад твоїх віч

І ти забудеш про життя,

Ввійдеш у човен каяття,

І попливеш у синь очей,

У нескінченну даль ночей,

На хвилі гребені зійдеш,

Руками зорі обіймеш

І поцілуєш небеса, –

поглянь же днесь! Яка краса!

Я там бував, і там я зріс…

Де схил – сто сил, де сивий ліс,

Сміливі зорі мерехтять,

Пісні у травах гомонять…

Спинись і стань у повен ріст,

Хай заворожить вітру свист,

Відкрийся вічному вогню,

Що полум’янить далину…

І сльози витри із очей –

Нема тих днів, нема ночей…