Коли ще жив блідими буднями

Коли ще жив блідими буднями,

Де мало все свійскурпульозний сенс,

Коли блукавдорогами прямими, блудними,

І голови непідіймав я до небес..

Життя минало деньза днем штовхаючи,

Плило, мов в морічовен без вітрил,

Я ще тоді не вмівіти – кохаючи,

Хоч і без тебечасто бракувало сил.

Та лиш тоді, колизустрів її – єдиную,

Мені Бог неющастя дарував,

І дні мої немовби павутиною,

Тоді у світлібарви пронизав,

Тепер живу я іціную кожною земною дниною,

Адже зустрів тебе– мій щастя благородний дар.

І вдячний Богу,що нагородив мене людиною,

Котра для меневище сонця, неба, вище хмар…