"Коли слова стоять ув однині..."

Коли слова стоять ув однині,

коли навколо первісно і голо,

ми замовлянь не вивершимо, ні,

хай наголос ще падає на голос.

Нехай у соснах заблукає звук,

олюднить мертву тишу при дорозі,

щоб озирнутись, як від торку рук,

коли не озирнутися не в змозі.

І легковажна осінь — вуаля —

змахнеться нами осторонь, неначе

тремка сльоза, якою немовля

водночас усміхається і плаче.

24.10.19