коли сонце...

коли сонце

страусовою головою

ховається в пустельний пісок

що в долонях розсипається

мов логіка сну по пробудженні —

рябок судомно махає крильми

щоб вигребти млу із неба

а все що в нього виходить —

не падати вниз

не падати — поки що —

в шурхотливі піски

по яких не зміг би

пройти безшумно

навіть привид в пуантах

не кажучи вже про нас

схвильованих і вразливих

бо йдемо на відлуння

своїх же слів

бо з дірявих долонь

майже все просипалось

а час мов мале бісенятко

грає із нами в піжмурки

і навіть буває — на мить —

спускає з очей

16.05.23