***

By Юлія Солован

***

Коли ти розповідала про своїх чоловіків,

я їм заздрив.

Коли згадувала своїх жінок,

я їх хотів.

Ти читала мені свої вірші,

я посміхався.

Коли ти танцювала,

я палав.

Коли ти роздягалась,

я помирав.


Коли ти виходила на вулиці,

я хвилювався.

Коли вони хотіли тебе,

я шаленів.

Коли ти спокушала їх душі,

я прокидався,

і душа моя

поверталась з агонії снів.


Коли приходила весна,

ти розцвітала.

Коли поверталася осінь,

я знову старів.

Скільки зим я зустрів

без тебе колись?

Ці роки хуртовина

сховала в сніги.

А вони, тихі підлі мої вороги,

забирають тебе за мої борги...

2015