Коли весна прийде

Пригріло сонце якось, немов зимі кінець,

Немов весна прийшла серед негоди…

Грів спину на даху старезний горобець

І не зважав на вибрики природи.

«Оце прийшла Весна?»- злякавши криком враз

Горобчик молодий його спитався:

«Ви ж бачили її живете ж довгий час…»

Старезний горобець заусміхався:

«Я розкажу тобі та ти і сам малий

Відчуєш її теплий погляд ніжний,

Буде плисти в квітках корабель весняний,

Водою стане килим білосніжний…

Коли Весна прийде то кригу на річках

Розтрощить на малесенькі частини,

Вернеться з чужини малий, великий птах

Ведучи за собою всю родину.

Оце ще не Весна, коли вона прийде,

Будуть пташки весняночки співати,

І сотнями струмків земля аж загуде,

Розпрямлять віти сонні деревцята.

Все цвітом зацвіте, заграє, забринить,

Весна волосся сонячне розкине,

Усі закутки вмить теплом заполонить –

Відступиться зима і нас покине…

Ти ж хлопче помиливсь, це сонечко ясне

Пробилось промінцями з небокраю,

Бо ж писарем воно, працює у Весни

І звісточки приємні відправляє…

А пише нам Весна з любов’ю у листі

Чи може SMS … Ох світ сучасний…

Сорока слово в слово принесла на хвості –

Не забарюсь… Чекайте… Буду вчасно!»