коли від відчуттів не треба слів

Розмова - це коли від відчуттів не треба слів.

Слова псують, псують моє кохання.

Остання спроба - завжди прісна, завжди не остання.

В моєму місті у полон всі взяті тишою

мільярдів слів, мільярдів штучних висловів,

Безмежжям тим, якого вічно мало.

В моєму місті тісно так,

Від марних тісно так вузлів.

Ти так хотів хоч трохи бути;

Тут інститути, тут організації

Не простота, а інтеграція.

І всі такі тут інтегровані,

І все гранично структуровано,

Гранично нудить Від зусиль.

втрачаю голову.

Тепер,

коли я майже в дискомфорті,

не кров тече в моїй аорті,

А зплетенність електрохвиль.

Я їх ненавиджу так щиро,

Що вистачило би зусиль

Їх вибачити та прийняти.