колись

когось кохаю, когось - ні,

у когось очі настільки сумні

як дощ навесні.

як обличчя Ісуса, коли він ніс хрест,

як гора довжиною декілька верст,

як народний протест.

гуртуються люди, гартується сталь

повільно в щелепах жовтіє емаль

трошки жаль.

давай разом літати у горах верстами,

дивитись як люди вбивають хрестами,

кохають губами й перстами,

залюблено похиливсь

обмінюються листами,

як ми колись.