Колись було...

Колись було... А, може, ще щось буде?

Ні, не з тобою. Я не повернусь.

Я буду йти собі, як ходять звично люди,

А не повзти з обламаними крильми.

Я б так хотіла раптом все забути...

Не зараз, ні. В майбутньому. Колись...

Радіти твоїй волі, свято вірить в "чудо",

Плекати вірші й називати їх "дітьми".

А ,може, й справді зможу я почути

Слова довіри: "Дочекайсь мене. Вернусь"

Та в серці - пустка, на душі - облуда.

Та пам'ять спалахами світить ліхтарі.

                                                           06.11.22