Колишні аргонавти

By Oleksander Dowbak

Колишні аргонавти

Written 2024-02-06

Скільки зусиль, поривань, бунтів, і заразом понесених втрат,

Нам знадобилось, аби дійти до зізнання,

Що ми – тільки ланка природних закономірностей.

Цей факт на будь-чиє переконання

З високою ймовірністю

надто схожий на капітуляційний акт.

А для когось ритуальне заклання,

Для розчавлення в інших духу опірності.

Але ми вже не втім стані,

Щоб обурюватись цим відчуттям. Все, що від надмірності -

Хибне само по собі.

Ми в часі немічного оклигання по довгій важкій хворобі.

Життя

в ретроспективі все більше набирає рис шекспірності:

Лір, Отелло, Гамлет,

Ромео та Макбет в різній пробі

В собі знаходить кожен з нас. І для вірності

всі сусіди довкола, включаючи й нас самих в цей обіг –

Монтеккі та Капулетті. Та такі, що навіть парастас

Не замирить їх один з одним! І буде пристрелений при спробі

Будь-хто бажаючий подолати цей контраст.

А стверджують, що ми всі зроблені по одній подобі

Від німбу до хвоста!

Щоб там не було, та ми все чигаємо на здобич

В лабіринті нами розставлених пасток. Лічимо до ста,

Та визираємо назовні. Все мілкіше нам доля життя дробить,

Буває, гадаємо (хоч раз на добу), що вже настав

Той час, коли грюкне у двері ось-ось старий чобіт

Якого провідника-перевізника за обрій.

Але якось минулось. Хоч, мабуть, це не надовго.

Та як би та мне було, єдине хочу щоби

Тут не поменшало добрих.

Бо довший час єдині приходні в цім краї -

Привиди, вовкулаки, перевертні і упирі;

Чи то Бог нас за щось так карає,

Чи то ми самі стали такими о цій порі?

Тут час і простір один одного взаємно стирає

Чи вставляє одне одному іржаві штирі

В саму м’якину плоті.

Колись ми служили на флоті

І знаємо в якій ми опинились дірі –

Тут світ на черепасі, слоні чи кашалоті,

А посеред майдану на стовпі

зі старих штахет вказівники-координати:

тут до пекла і до раю врізнобіч,

та відстань однака.

Ось куди попав ти!

Колишні аргонавти,

А нині завмерлі плоди в утробі.

Шукачі правди, захисники свободи,

Яким обіцяні епітафії на гробі

В кількох словах. Матимеш, що заробиш,

А потім роздаш.

Та щоб йти далі - доведи, що ти не робот.

Доведи, що ти наш.