Колискова війни

Колискова війни

Де небо синє стало чорним, рваним,

Де дим клубочеться, мов савана пелена,

Там воїни, немов ті соколи зранені,

Вгризаються в землю, де смерть щодня луна.

Крик роздирає тишу, мов лезо сталі,

Він рветься з грудей, де юність ще жива.

"Мамо!" - шепоче юнак, впавши в печалі,

А в очах — безодня...та страху вже нема

Він бачив ріки крові побратимів

і знав що прийде і його пора

він смерті своєї не боїться,

він переживає, як мати поховає своє дитя

і залишиться одна.

Наші такі мужні ,воїни солдати...

Вони – щит наш, зранений, але незламний,

Вони – наш нескорений, вічний родовід.

Їх сила – в правді, в вірі, в мрії полум'яній,

Що мир розквітне, і згине зло навік

Руки в крові, в бруді, в попелі гіркому,

Стискають зброю, що стала їх хрестом.

Серце б'ється в агонії, у болю невідомому,

А душа — розірвана, мов виткана полотном.

Ми пам'ятаємо їхні імена, і позивні

Ми горді їхнім подвигом, що в вічність пророста.

Вони – герої, наша слава, янголи на землі

Які оберігають наші життя...

Хай сонце знову вийде з темряви густої,

Хай мир настане, і стихне навіки грім.

І Україна розквітне, і з колін встане

Під небом вільним, де більше не буде війн