Колискова

Вітер співає, гойдає тихенько,

пасма поклав на висок.

Спи, моя радосте рідна,

спи, золотий колосок!

Серцем умієш ти чути:

в тілі маленькім - душа.

світ зігріває безмежний,

теплом і любов’ю диша.

Як розставання настане,

як надійде мій час, -

знай, мій синочку любий,

татове серце - при вас.

Сміло тримайся на світі

віри своєї святої.

Любов хай буде мірилом

правди й облуди людської.

Якщо ж у серце вповзеться

відчаю чорна змія, -

згадай, мій синочку, хто ти,

хто поруч завжди - то я.

Страх і тривоги відступлять,

світло засвітить в душі.

Зможеш здолати тоді ти

бвитву найтяжчу - в собі.

Хай у душі не згасає

добре й відкрите тепло,

щоб у серцях запалити

віру, надію й добро.

Хай не торкнуться тебе

смуток, безцільність, журба.

Лише дерзаючи щиро,

правди дійдеш до кінця.

Очі не зводять втомлені зірки,

тихо оберіга:

спить у руках наше щастя,

Радомир, радість моя!

Лагідно зорі сяють здаля,

сонце з-за хмари тихенько встає.

Україна моя в любові до сина

вірить, надіється, жде!