Колька

Що день божий, то й слабує

Жінка в мужика.

Мужик ходить, бабів зводить,

Попа і дяка…

Баби шепчуть, дяк ворожить,

Воду піп святить…

А у жінки — колька й колька,

Й голова болить.

Та коли б то справді колька,

То й хоть би не жаль…

А то, лихо його мамі,

Внадився москаль.

Молодиця москалеві —

Як води дає,

І щоб збути мужа з хати,

Слабу удає.

Мужик піде та й шукає

Баби до руки,

А москаль латає жінку

На всі заставки.

Але була в них дитина,

Хлопець років п’ять.

От той хлопець і підглянув

З ким мамуня сплять.

Тільки батько показався,

Хлопець і біжить:

“Вже здорова наша мати! —

Батькові кричить. —

Тільки-тільки не поспіли!..

Не виділи — жаль!

Оттакую з мами кольку

Витягнув москаль!”