КОЛО БОЛЮ

у кожнім серці причаївся звір,

готовий вирватись в слушну годину.

ми носимо святий і чистий вид,

а в думках ріжемо чиюсь дитину.

бачив як невинність помира

в очах дитини, що катує кішку.

і розумів - народжується мла,

що поглинає душі крок за щіпку.

хотілось крові, помсти і вогню,

зірвати шкіру з клятого малого.

але тоді я сам себе зміню́

на монстра, що не знає вже живого.

ми всі - раби захованих бажань,

де світло бореться із темним змістом.

і скільки б не було святих зізнань,

звір просить крові з тихим свистом.

бо що є зло? лиш відповідь на біль,

що множиться в безодні поколінь.

і кожен кат був жертвою доволі,

а жертва мріє стати катом долі.