Коло

Неповороткий, неначе вітер

Руки надламуючи деревам

В хащах окремих безглуздих літер,

В зойках пташок у шалу непевнім,

Більше ніж щиро пенькам, що змовкли

З хвоєю в дзьобі, виною в грудях,

Дивишся в дупла очей, що всохли,

Мовиш дурниці пусті крізь зуби.

Букви закону - Вони жаліють!-

Ваблять і люблять, і гріють в холод,

Тільки не спиться отим прокльонам -

Хворим думкам, що летять по колу,

В дім твій, який ніби пустка взимку,

А коли літо - росте травою,

З щілин підлоги, стіни і плитки,

В сварку і смуток нудьги скляної.

Ти вже не хочеш туди вернути,

Неповороткий як блюдце з чаєм,

Скручене часом в спіраль вертути -

Тільки наллєш - вже його й немає…

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=_VgL_gbz3xs