Кольорове надтріснуте

Миро місячно затишне

В підсвідомості порохом,

Мовби висновок Шпенглера*

Милосердне, як сполохи,

Як фрактали подрібнене

Незугарного дійсного,

Благодійником різьбленим

В кольорове надтріснуте.

Не по дну, не за гіллячком -

В забаганках прихованих –

Тихо шастає ранками,

Наливаючись золотом,

Як руда пересмішниця,

Що до раю не проситься

Шредінгера* не згадує

І на кванти крошиться…