Кому

Холодний ранок, іній на вікні,

Я п'ю гірку каву, а думки — про тебе.

Ти, як далека зірка, сяєш мені,

Але згасаєш, щойно дотягнуся до неба.

Я знаю, тобі байдуже до моїх слів,

І сльози ці нічого для тебе не варті.

Я розкидаю попіл своїх нездійсненних мрій,

І спалюю за собою всі карти.

Ти не приходиш ні уві сні, ні наяву,

Моя любов — як тихий шепіт у порожнечі.

Я так боляче, так сильно тебе люблю,

І думаю: кому потрібна я така?

Лише відлуння лунає у моїй душі,

Ти його чуєш, а може, ні.

Я втрачаю себе в цій невзаємній тиші,

І згасаю, як згасають вогні.