Кораблі

Де небо тендітно торкається

Зеленої сукні землі,

В повітряній бухті купаються

Зухвалі хмарки-кораблі.

Вони не бояться розбитися,

Напливши на сонячний риф,

Бо звикли Стрибогу коритися,

Їх рухає вітру порив.

Долають неміряні відстані,

Цураються марень лихих.

Мій друже далекий, воістину

Ми схожі з тобою на них!