Коридор. В нім сіріє стіна.

Коридор. В нім сіріє стіна.

Я один. А в тумані Вона.

Знов біжу. Не жалю п‘ят.

Закричу. Голос зірваний. Б**ть.

Вона йде. Я у розпачі. Стій!

Залишись хоч на мить! Почекай!

За тобою. Пришвидшую біг.

Мене вибач. Робив все шо міг...

Ти мій янгол. Ти світло очей.

Я біжу. Не рахую ночей

Коридор. В нім сіріє стіна

Я один. А в тумані Вона

Ноги збив. Вже кривавий мій слід

На коліна. Ненавиджу світ

Один дотик. То твоя рука

Підіймусь. Десь пропала стіна

Обіймеш. Вже спинилася кров

Пригорнеш. І мій біль враз пройшов...

Прохолода. Ось нова стіна.

Я один. А в тумані Вона.

Вмить розплачусь. За що!? Ну за що!?

Облажався. Я дурень. Пропащо.

Закричу. Розірву собі груди.

Кров пішла. Сльози впали на руки

———————————————

Світло враз похмурніло на вік

Я без тебе не можу й не звик

За тобою мов у прірву з моста

Тут така, теорема проста:

Якщо любиш когось - не пускай

А кохаєш - оберігай

Облажатись я завжди я боюсь

Та лажаю. Через це каюсь

Ти мене якщо можеш, пробач

Я твій, вічний заклинання невдач