Королева з гідністю

Земля, де лишився мій біль і сльози,

Сьогодні ж прийме мене не як жертву — ні!

Я їду в Чернівці, та несу в собі грози,

Що вибухнуть у тиші, у стриманій красі.

Я придбала броню: плаття з Туреччини,

І золото на пальцях, що сяє, мов зоря.

У цьому **Кишиневі** я знайшла свій спокій вічний,

Щоб більше не боятися ні зради, ні крила.

Нехай вони сміються, кличуть "Чебурашкою",

Нехай шукають в мені звичну малу слабкість.

Але я прийду — велична, немов у діадемі,

І їхня злість зустріне мою **холодну гладкість**.

Я не кажу ані слова, лише погляд мій гострий

Пройде по тому залу, де панує лицемір'я.

Я покажу, як виглядає справжній острів

Свободи, що не зламало їхнє звіряче пір'я.

Так, ця **"калоша"** згадає, хто є хто.

Коли побачить мій блиск, мою незворушну стать,

Вона відчує сором за ті слова і зло.

**Моя Гідність — це помста, що не вміє кричать.**

Я прийшла не прощати, я прийшла *запам’ятати*:

Що я вища за ваш бруд, ваш рівень, ваш гріх.

Я є Королева, і я йду від вас назад,

Де мене чекає світло, а не ваш сміх.