Короткий удар

Ти рахувала мої сльози як монети — марно.

Я витратила їх на землю: виросли корені, не тумани.

Ти вчилася бути суддею — я вчилася бути домом для себе.

Кожен твій укор — як стара монета: блищить, та порожній.

Я зняла з себе твої ярлики, як старий плащ,

поклала їх у шафу під замок, що зветься «моя гідність».

Ти чекаєш падіння — а я стою чиста, без крику, без помилок.

І мій спокій — найгірша помста для тих, хто живився моїм болем.

Ти сміялась — я мовчала.

Тепер моє мовчання — це світло, що не згасає.

Твій сміх — уже ехо; моя дорога — початок.

І кожна твоя спроба — лиш пил під моїми ногами.