космоси

усі космоси завжди перетинаються у наших серцях

і у снах звідки часом вилізти важко

заплутані дороги водять тебе по давно зруйнованих мостах

і намагаються з останніх сил на дуже важкі рани шви накласти

усі космоси чомусь носять твоє ім’я

і часом переконують світ називати їх надто просто

забуваючи що у тебе давно народилось мільйони нових «я»

яких може не бачать люди та давно бачить простір

і взагалі космоси не пишуть тужливих листів на прощання

бо те що не може зникнути ніколи й не зникне

про них абсолютно не треба казати слова вагання

як зазвичай говорити про них ми звикли

усі космоси мають твою незабутню посмішку

яку кожен з нас щодня чомусь забуває

і врешті вислуховує над собою власну насмішку

а твоя посмішка незмінно себе в уяві являє

усі космоси завжди перетинаються дуже непросто

і по собі залишають пил як минуле комети

зникає перетин і напевно зникає простір

усі космоси мають свій час на політ і свої секрети