Косовиця

By Богдан-Ігор Антонич

Немов брусок, гострить скінчивши,

косар за пояс сонце вклав.

Аж день розкрився ширше й глибше,

як він засукував рукав.

Слова співучих сіножатей

покошені до строф лягли.

Вже труд натхненний і крилатий

скінчився, й піт з чола зітри.

22 березня 1935