Косовиця

Привиділась-наснилась косови́ця –

Минуле щастя в рідному краю́:

Дзюрчить вода холодна у криниці,

Що дарувала сили косарю́,

У вранішній червневій прохолоді

Блищить, мов перли, на траві роса

І монотонно у ритмічнім хо́ді

Дзвенить дола́дно кле́пана коса.

Сів ранній джміль на квітку конюшини –

Роси́ напився й далі полетів,

Де між кущами губиться стежина,

Що нею ранком я сюди забрів.

Важка трава лягає у покоси,

Світ обертом від пахощів іде,

Душа співає, ніби волі просить,

Горить у грудях серце молоде…

Залихома́нив пульс у скронях сивих –

Утер сльозу і Бога попросив:

Нехай би ще наснився запах сіна

Із різнотра́в’я, що тоді косив.